АКАДЕМІЯ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ ДОЛУЧИЛАСЬ ДО ПАРЛАМЕНТСЬКИХ СЛУХАНЬ НА ТЕМУ: «ЗБАЛАНСОВАНИЙ РОЗВИТОК ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В УКРАЇНІ: ЗАВДАННЯ ОСВІТИ І НАУКИ».

Науковці Академії фінансового управління – президент Академії, академік НАН України Тетяна Єфименко та віце-президент Академії, професор Олександр Любіч взяли участь у парламентських слуханнях на тему: «Збалансований розвиток людського капіталу в Україні: завдання освіти і науки», які відбулися 10 квітня 2019 року в приміщенні Верховної Ради України.

Ініціатором парламентських слухань став Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти, який за розпорядженням Голови Верховної Ради України від 20 лютого 2019 року здійснив велику організаційну роботу з підготовки та проведення цього заходу.

У парламентських слуханнях взяли участь понад 500 учасників, серед них народні депутати України, представник Президента України у Верховній Раді України, керівники та члени Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, представники Національної академії наук України, національних галузевих академій наук України, об’єднань роботодавців, громадських організацій, наукових установ, закладів освіти, а також експерти, наукові, науково-педагогічні та педагогічні працівники.

Мета парламентських слухань полягала в необхідності обговорення ключових проблем у сфері освіти і науки, розв’язання яких забезпечить збалансований розвиток і збереження людського капіталу в Україні, ефективне використання інтелектуального потенціалу та сприятиме створенню конкурентоспроможної ринкової економіки.

На знімку: у залі засідань

Проблема розвитку людського капіталу в Україні – це комплексне питання, яке вимагає системних кроків для збереження і примноження людського потенціалу, досягнення швидкого зростання економіки, забезпечення ефективності систем освіти, науки, охорони здоров’я, культури, спорту, державної соціальної підтримки тощо. Водночас особлива роль у процесі формування і розвитку людського капіталу відводиться освіті та науці.

Учасники слухань констатували, що в Україні спостерігаються стійкі тенденції зростання міграції робочої сили за кордон. І, на жаль, такі тенденції торкнулись насамперед молоді та інтелектуального капіталу. Крім того, за останні десятиліття стрімко зростає переливання людського капіталу з більшості регіонів країни до великих адміністративно-промислових центрів (зокрема до Києва, Харкова, Дніпра, Львова, Одеси). Це створює дуже серйозні загрози збалансованому розвитку регіонів і призводить до зростаючої демографічної кризи в них.

Учасники дискусії відзначили актуальність і важливість питання збереження та розвитку людського капіталу як стратегічного ресурсу та основного фактора економічного зростання, який може забезпечити динамічний розвиток України, економічний прорив і довгострокові конкурентні переваги та обговорили шляхи розв’язання головних проблем у сфері освіти і науки, які можуть забезпечити збалансований розвиток і збереження людського капіталу в Україні, ефективне використання інтелектуального потенціалу та сприятимуть створенню конкурентоспроможної ринкової економіки.

У своїх виступах учасники парламентських слухань висловили низку конкретних пропозицій, що заслуговують на увагу. Всі вони ретельним чином будуть розглянуті, узагальнені й ураховані під час доопрацювання проекту Рекомендацій і розгляду їх на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти та власне Верховної Ради України.

Від уряду головний доповідач – Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич.

Співдоповідь від Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти – Олександр Співаковський, перший заступник голови комітету Верховної Ради.

Від Національної академії наук України – співдоповідач, академік-секретарь відділення економіки Національної академії наук, директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені Птухи, академік НАН України Елла Лібанова.

Л. М. ГРИНЕВИЧ

Розвиток людського капіталу – це одна з першочергових цілей, про які йдеться в середньостроковому плані пріоритетних дій уряду до 2020 року. І сьогодні, без сумніву, вся моя доповідь буде спрямована на те, що я вважаю, що ми як уряд і Міністерство освіти і науки повинні звітувати за цією темою.

На знімку: Л. Гриневич

За індексом людського розвитку ООН, одним з трьох критеріїв якого є доступ до знань, Україна належить до групи високого рівня і посідає 88-ме місце з 189 країн. Звіт про людський капітал Всесвітнього економічного форуму, в якому розраховується глобальний індекс людського капіталу, ставить Україну на 24-те місце серед 130 країн (для порівняння: у 2015 році ми займали 31-шу сходинку). Аналіз окремих субіндексів цього показника свідчить про високі рейтингові місця за загальним рівнем освіченості населення. Так, Україна посідає 5-те місце за охопленням дітей різними рівнями освіти. Якісні показники, однак, є нижчими: якість початкової освіти – 47-ме місце, якість системи освіти – 51-ше місце. Значно гірші показники за індексами, що не стосуються освіти чи науки, а насамперед стосуються можливостей для самореалізації в країні, охорони здоров'я, безпеки тощо.

Іншим відомим індикатором є глобальний індекс конкурентоспроможності, відповідно до якого Україна в рейтингу посіла 81-ше місце серед 140 досліджуваних країн. Індикатор, за яким Україна має найвищий показник, – це вища середня і професійна освіта. І знову-таки тут на перше місце іде охопленість освітою, але не її якість. Зате варто звернути увагу на розвиток показників, які віднесено до групи "невикористані можливості", тому що саме їх розвиток спричинить швидке піднесення економіки країни в цілому, зокрема інновації, технологічну готовність та ефективність ринку праці. Це зараз описується як "невикористані можливості".

Слід додати, що сьогодні всі країни надзвичайно динамічно розвиваються, і саме тому за жодним індикатором, навіть за тими, де ми займаємо непогані позиції, ми не можемо спиняти темпів розвитку, адже це одразу призведе до падіння можливостей, які створює для людини наша країна порівняно з іншими. Це, якщо подивитись загалом на те, як ми виглядаємо в цих індексах, що, як я вже сказала, дуже динамічні.

Що я б хотіла зауважити? Що для нас важливо повідомити: освіта вища повинна бути якісною. І якщо ми як міністерство формуємо нові стандарти вищої освіти, які потрібні ринку праці і орієнтовані теж на компетентності, будемо вкладати і почали вже вкладати в базу кращих університетів. Для нас важливо, щоб були ще з боку суспільства інші механізми контролю якості. Вже запущено Національне агентство з забезпечення якості вищої освіти. Є дуже багато інструментів інтеграції в європейський простір вищої освіти. Зараз ми розпочали створення центрів колективного користування обладнанням, і ми вже їх маємо дев'ять, плюс шість з’являться в 2019 році, і їх вже буде п'ятнадцять. Коли я відкривала недавно один із таких центрів в університеті, я почула найкращу звістку, яка могла би бути, коли мені сказали, що працівники нашої кафедри, дві людини, котрі працюють за кордоном, почувши, що в нас появилось таке обладнання, сказали, що повернуться сюди. Ясно, що нам ще треба дати їм достойну зарплату. Але без обладнання університетів неможливо далі підвищувати якість освіти. Ми збільшуємо інвестиції в науку, очевидно, що вони недостатні. З 2017 року впродовж двох останніх років обсяги бюджетного фінансування науки збільшились на 69 %. У 2016 році державне фінансування зросло від 0,16 % до 0,24 % ВВП. Але це ще неймовірно мало, наша мета – 1,7 % ВВП. Так, вдалось запустити Національний фонд досліджень (242 млн грн) тоді як Фонд фундаментальних досліджень ніколи не перевищував 20 млн грн. Тобто йдеться про грантове фінансування, зважаючи ще й на європейські міжнародні програми, які дають можливість нашим ученим брати участь у глобальних міжнародних проектах і таким чином тримати руку на пульсі, це надзвичайно важливі речі. Запроваджено базове наукове фінансування для університетів.

Нарешті, ми відкрили доступ до баз даних Web of Science, Scopus для всіх науковців, незалежно від відомчої ознаки. І без сумніву, сьогодні найважливіше збільшити обсяг коштів інвестицій. Але треба пам'ятати, коли ми навчили, дали освіту, захистили, коли в нас люди завершили аспірантуру, докторантуру, а після того, коли в них держава Україна вклала стільки коштів…

Якщо ми вклали стільки коштів у освіту цих людей, і вони отримали хорошу освіту, яку визнають міжнародні індекси, можна вкрасти їхнє майбутнє, якщо не дати їм можливості самореалізуватися в цій країні, і при цьому можна вкрасти майбутнє України.

Тому ми як освітяни робимо велику власну роботу. Але цю роботу треба здійснювати і щодо розвитку ринку праці, цю роботу має проводити національний бізнес, який має насамперед не купувати дешеві китайські розробки, а ризикувати і вкладати кошти в інновації, розроблені українськими науковцями. Нам треба давати для цього певні податкові стимули. Тому в нас є дуже багато завдань, коли ми говоримо про розвиток людського потенціалу не лише у сфері освіти і науки, а й у сфері самореалізації цих людей, щоб майбутнє України не було ніким вкрадено.

О. В. СПІВАКОВСЬКИЙ

Я хочу нагадати, що ще у 1943 році Вінстон Черчилль зазначив, що імперії майбутнього будуть імперіями розуму. Можна сказати, що ще тоді він передбачив, що битвою майбутнього стануть битви за інтелект. Наприклад, ми дотепер пам'ятаємо війни минулого, спрямовані на заволодіння природними ресурсами, сьогодні ж це війна за людські мізки. Так, за результатами дослідження факторів економічного зростання, проведеного Світовим банком у 192 країнах, економічне зростання64 % країн досягається за рахунок саме людського капіталу, який ми втрачаємо, лише 16 % країн за рахунок використання виробничого потенціалу, а 20 % – за рахунок природних ресурсів. Те, як ми проводимо роботу, у тому числі Верховної Ради, ми бачимо, що належимо до країн з домінуючою сировинною моделлю і, відповідно, людський капітал має вартість ту, яку ми бачимо, тому люди шукають іншої долі. І це не тільки проблема освіти і науки, це проблема національного капіталу, національної економіки, національного бізнесу.

На знімку: О. Співаковський

На 11 жовтня 2018 року МВФ, Світовий банк презентували новий індекс людського капіталу – Human Capital Index, згідно з яким України посіла 50-те місце серед 157 представлених країн, тоді як у 2016 році за цим же індексом ми посідали 26 місце, тобто ми впали так чи інакше у два рази: це тренд, незважаючи на те, що робиться. Ми повинні ці негативні речі зупинити, розвернути цей корабель.

Сьогодні, на жаль, Україна з її потужним науково-освітнім потенціалом фактично перетворилася на одну з найбільших у світі фабрик з виробництва на експорт робочої сили. За даними ООН, у 2017 році за кордоном працювало понад 5,9 мільйона громадян України. Тенденції зростання міграційних процесів насамперед торкнулися інтелектуального капіталу, а це весь цивілізований світ вважає головною проблемою для розвитку економіки держави. Шановні колеги, це виснажує людський капітал України і призведе до дуже поганих наслідків.

Друге. Які реформи ми зробили? Перше – новий Закону України "Про вищу освіту", ми бачили і сильні, і слабкі сторони і розуміли, що потрібно його доопрацьовувати, і Верховна Рада разом з профільним Міністерством освіти і науки України над цим працювали. Новий Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність". На жаль, головні речі цього закону тільки зараз запускаються: це і Національний фонд досліджень, тобто грантова система фінансування і відкочування від того, що повинно бути 1,7 % ВВП на науку, водночас ми маємо 0,28 % ВВП. І новий Закон України "Про освіту". Я скажу: це фундаментальний закон, який був прийнятий, незважаючи на шалений спротив. І передусім цей закон вказав, що ми маємо суб'єктність, партнерські відносини в школі, ми дали можливість школі диверсифікувати відповідні дидактичні моделі. І це є дуже важливим. Школа повинна стати сучасною, і це відбувається.

У сфері вищої освіти основними проблемами є: кращі абітурієнти масово обирають комп'ютерні та популярні спеціальності без реального розуміння, наскільки психологічно прийнятним для них буде майбутній досвід у професійній діяльності. Низькі показники набору на педагогічні, виробничо-математичні та інженерні спеціальності. Ми знаємо, що по фізиці 150 пройшло дітей. Так ми ж знаємо, що тільки там 30–40 % залишиться і піде працювати в школу. Це стосується і математики – 406 осіб, хімії – 146 осіб, інформатики – 237.

Що стосується науки, то йдеться про вкрай низькі обсяги фінансування науки, неефективну систему базового фінансування, нерозвинену систему конкурсного фінансування, відплив висококваліфікованих науковців, зокрема молодих вчених. Ми бачимо, що 7 тисяч молодих вчених взагалі покинуло Україну. Відсутність реальної фінансової автономії наукових установ у частині використання власних коштів. Ми розуміємо бюджетні установи, тому шукаємо і знаходимо нові моделі фінансування і для забезпечення цих речей.

Е. М. ЛІБАНОВА

Шановні колеги, враховуючи обмежений регламент, я спробую тезисно представити вам своє бачення формування і використання людського капіталу в Україні

На знімку: Е. Лібанова

Засновник і президент Всесвітнього економічного форуму в Давосі Клаус Мартін Шваб у 2016 році у своєму програмному виступі говорив, що ми стоїмо перед такими змінами, яких ще ніколи не знало суспільство взагалі. Будуть змінюватися не тільки технології, ці зміни відіб'ються на всьому нашому житті. Згадайте, 20 років назад ми не знали, що таке персональний комп'ютер, ми не знали, що таке система управління життям за допомогою комп'ютера, а вже сьогодні Tesla представляє автомобілі, які їздять без водія. Це означає, що всі наші намагання сформувати прогнози потреб робочої сили, майбутньої робочої сили, яка буде потрібна через 5, через 10 років, тобто сформувати вимоги до сфери вищої і середньої професійної освіти, не можуть базуватися на сьогоднішньому – завтра буде зовсім інше. І ці зміни будуть щодалі, то швидше і швидше відбуватися.

Відповідним чином ми маємо розуміти, що роботизація неминуче призведе до того, що частина функцій взагалі відімре, частина професій відімре, вона буде заміщена абсолютно іншими, натомість з'являться принципово нові. Тоді виникає запитання: що робити і як взагалі формувати цей людський капітал?

Людський капітал, як і будь-який інший капітал, не буде розподілений ані рівно, ані справедливо. Заможні верстви населення з економічно розвинених заможних країн будуть отримувати можливість впливати на формування економіки, на формування світу і на формування ринку праці. Бідні верстви населення, які ми сьогодні намагаємося, і не тільки ми, вчити за системою он-лайн, приречені на те, щоб більш-менш адаптуватися до нових змін, вони не будуть мати можливості впливати на ці зміни. І це надзвичайно важливо.

Визначна і дуже важлива роль у формуванні людського капіталу належить інвестиціям. Сучасна вища освіта сприяє накопиченню універсального людського капіталу. Є капітал специфічний, який пристосований для того, щоб виконувати окремі функції на окремому підприємстві, припустимо, а є капітал універсальний, який забезпечує людині можливість не тільки адаптуватися, а засвоювати кожного разу необхідні нові знання. Тобто якщо є базова широка освіта, людина може отримувати кожного разу за необхідності нові знання та засвоювати їх, і так далі; якщо цієї базової освіти нема, то вона не зможе її засвоювати.

Якщо подивитися на те, як співвідносяться рівні заробітної плати, рівні безробіття, рівні зайнятості за різними ступенями освіти, то тоді, повірте мені на слово, я вже не буду шукати той слайд, що є вищою освітою, то є вищими доходи, то є вищою зайнятість і то є нижчими ризики безробіття. Ми можемо дуже багато говорити про те, що у нас суспільство перенасичене фахівцями з вищою освітою, але, по-перше, це за сучасними стандартами і не відповідає істини, а по-друге, ця ситуація доводить, що вона дає результат здобуття вищої освіти. Саме тому молодь не хоче йти до професійно-технічної освіти, і батьки її не хочуть, щоб ця молодь отримувала професійну освіту, середню освіту, тому що там нижча буде зараз заробітна плата, гірші умови праці тощо.

Хто має формувати це замовлення? Сьогодні фактично ми намагаємося йти за попитом населення, але, даруйте, населення не може знати і не знає, і не хоче знати, які професії будуть затребувані на ринку праці через 5, через 10, через 15 років. Більше того, цього не знають і роботодавці. Скільки ми з ними не спілкуємося, вони доволі точно фіксують свої потреби в окремих професіях на рік, на два максимум, далі вони цього не можуть зробити. Тоді виникає запитання, хто це має робити. Абсолютно чітко: це мають зробити науковці, які цим професійно займаються, і це треба поставити їм в обов'язок.

Але якщо ми будемо намагатися пропонувати їм прогнози за професіями, це приречене, тому що ніхто сьогодні не може сказати, які будуть потрібні професії. Ці професії будуть змінюватися, ці професії будуть розвиватися таким чином, що людина впродовж свого життя 2–3–4 рази буде змінювати ці професії, а можливо, – 24.

Відповідним чином ми маємо зафіксувати такі речі. Перше – професійна підготовка має бути широкою, вона не повинна торкатися окремих професій. Це стосується і вчителів, і будь-кого іншого. Для того щоб людина була здатна прийняти цей новий варіативний світ і жити в ньому, адаптуватися в ньому.

Друга дуже важлива річ – специфічні знання та навички ми маємо отримувати під час виробничої практики. Дуальне навчання є одним з елементів цього переходу. Але це треба зробити і у вищій освіті, це дуже важливо, і це треба починати формувати навіть з шкільної освіти, тому що там треба надавати ці навички, з якими молодь зможе адаптуватися до сучасної ситуації.

Нарешті останнє. Держава, безумовно, має вплив на формування людського капіталу через інвестиції, але, насправді, вона не може цим обмежуватися, тому що держава має впливати на психологію населення, на психологію батьків, на психологію молоді задля того, щоб вони розуміли, чому їм треба навчатися, якими навичками їм треба оволодівати, аби вони були конкурентні в майбутньому на ринку праці. І друге – держава може і має переважно економічними методами впливати на ринок праці, на сучасний бізнес для того, щоб цей бізнес розумів, що експорт сировини є невигідним порівняно з експортом продукції з високою часткою доданої вартості

На знімках: робочі моменти засідання

На засіданні було обговорено питання розширення співпраці вчених ДННУ «Академія фінансового управління» з представниками комітетів Верховної Ради України, Міністерства освіти і науки України та наукових кіл

Медіа-центр
Академії фінансового управління

17 квітня 2019 року